Для вас, батьки!.

Методичні рекомендації щодо адаптації учнів 5-тих класів до навчання

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки!

Постарайтеся забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання. Активна батьківська допомога школі - обов’язкова умова підвищення ефективності навчально-виховної роботи педагогічного колективу, важлива ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.

Методичні рекомендації щодо адаптації учнів 1 – го класу

Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають однолітки.

Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.

Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до навчання в школі

· Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.· Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.· Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.· Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.· В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.· Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.· Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.· Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.· Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.· Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3 години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.· Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.· Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.· Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.· У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.· Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.· Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

Десять заповідей для мами і тата першокласника:

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків.

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси.

3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.

7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

9. Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому

Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини

Пам’ятка для батьків

Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. Свої поради батькам, як організувати дистанційне навчання дитини вдома так, щоб навчання було ефективним і дитина при цьому отримала задоволення, дає дитячий психолог, засновниця проєкту «Сила Казки» Аніта Вайаканті.

Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Це правильне рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.

Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде. Зараз цього немає. Натомість є купа обмежень: на вулицю не ходи; мій руки; обличчя не чіпай; не гуляй; питання не став тощо.

Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.

Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.

1. Скласти чіткий розклад / режим.

Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

2. Організувати робочу зону.

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

3. Організувати форму.

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.

4. Робити перерви.

Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах). Братися до виконання домашньої роботи, яку чомусь задають в онлайн-школі, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.

5. Заохочувати спілкування з однолітками.

Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції. Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).

6. Знизити очікування і вимоги.

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.

7. Мотивувати і помічати успіхи.

Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте. Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.

За матеріалами:

Аніта Вайаканті. Пам’ятка для батьків від психолога, як оптимально організувати дистанційне навчання дитини [Електронний ресурс] / ОСВІТА НОВА: [Веб-сайт]. — 2020. — Режим доступу до ресурсу: https://osvitanova.com.ua/posts/3637-pamiatka-dlia-rodytelei-ot-psykholoha-kak-optymalno-orhanyzovat-dystantsyonnoe-obuchenye-rebenka

Поради для батьків на карантині

Сьогодні діти, так само, як і дорослі, перебувають у напрузі, вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, стану батьків, змін звичайного режиму та обмежень. Допоки немає розуміння та ясності цього питання, напруга посилюється.

Діти під час дистанційного навчання і перебування в домашніх умовах потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини та її почуттями, чесно говорять про свої тривоги та відчуття.

Під час карантину не вистачає простих речей: спокійних прогулянок, зміни місць перебування та відвідування своїх друзів та близьких людей.

Слід навчитися таким важливим речам, які слід зробити пріоритетними під час карантину:

✔ вміти зрозуміти і пробачити іншого члена сім’ї;

✔ поважати вибір вашої дитини;

✔ визнавати свою провину, якщо ви не праві;

✔ не розвивати конфлікт, бо кожна сварка віддаляє людей один від одного;

✔ не ображати дитину чи іншого члена сім’ї;

✔ взаємодопомога членам сім’ї.

Гарною ідеєю, від однотипних днів буде започаткування чогось одного, нового кожного тижня, наприклад: тиждень книг, тиждень обіймів, тиждень добрих слів. Все це допоможе розвитку та позитивно вплине на психологічний клімат сім’ї.

Окремо, слід відмітити „тиждень без образ” та „тиждень без критики”. Звісно, що це ідеальний стан людини та сім’ї, коли в ній не ображаються, а постійно підтримують один одного, але в багато сімей лише вчиться такому вмінню та стану. Тому, впроваджуючи, „тиждень без образ” потрібно ще на вихідних перед початком такого тижня, домовитися, що ніхто ні на кого не ображається, тобто будь-яка звична реакція на образливий чинник відразу погашається, не дозволяючи обіді заполонити мозок, а по закінченню тижня обговорити, що було не приємним для кожного члена сім’ї.

Обов’язковим, під час нових реалій життя буде визначення графіку життя сім’ї та дисципліна дотримання його розпорядку. Слід не забувати про час „для себе”, оскільки кожен, не залежно від ролі, яку виконує в сім’ї людина, чи то мама чи 5-річна дитина, кожен індивід потребує простору хоч маленького та певного часу, щоб побути на самоті. Головне пам’ятати, що дітей не потрібно весь час розважати.

Головне правило карантину дорослі знаходьте час для себе і свої захоплення. Поміркувати чи може взятись писати щоденник. Ведення останнього буде вкрай доречним у нинішній ситуації, адже дія паперу та ручки позитивно впливає на психологічно-емоційний стан людини.

Також не забувайте мотивувати себе під час карантину та гарною ідеєю буде, коли дитина буде бачити, що ви постійно працюєте також над собою, наприклад:

✔ визначте та поставте перед собою короткострокову ціль, розкажіть про неї дитині та визначте строки її реалізації. Добре, буде якщо дитина поставить перед собою свою ціль на цей же термін;

✔ напишіть пост у соцмережах про свою ціль. Дитина повинна бачити й розуміти, що батьки серйозно та наполегливо підходять до своїх бажань;

✔ долучіться до онлайн – челенджу, якщо для вас групова підтримка є важливою та приєднайте до нього свої дітей, якщо це доречно зробити, виходячи з їх інтересів.

Під карантину можна „перезагрузитись”, а відведений час перетворити на джерело більшої близькості.
Близькість – це коли ми приділяємо увагу своїм рідним та по-іншому дивимося, відмічаючи зміни, які відбуваються, адже вони ростуть та по своєму бачать ситуацію. Для тих, хто хоче побудувати комфортні відносити зі своїми дітьми та, загалом, у сім’ї це плідний час для роботи.

Будьте розважливі та відмічайте 5 речей, які порадували вас кожного дня та навчіть цьому мистецтву вашу дитину та інших членів сім'ї.

Будьте здорові!

Шкідливий комп'ютер

Комп'ютер став невід'ємним супутником життя сучасної людини. Більшість людей, у тому числі і діти, щодня проводять перед монітором від 5-ти до 12-ти годин: під час роботи і вдома, віддаючи перевагу відпочинку сидячи за комп'ютером. Як же виявити комп'ютерну залежність і вберегтися від шкідливого впливу інформаційної машини?

Безперечно: комп'ютер потрібен! Він допомагає знайти необхідну інформацію, розвиває мізки, пропонує нові форми соціального спілкування. Дослідження показують, що діти, які на «ти» з комп'ютером, досягають успіху в навчанні набагато більше некомп'ютерних. Як правило, батьки, що купили інформаційну машину, спочатку радіють, що малюк швидко її освоює, з гордістю розповідають про це друзям і знайомим. І це правда добре, якщо застосовувати комп'ютер правильно. Є багато корисних розвиваючих і навчальних програм, розроблених спеціально для малюків. Наприклад, дитина, таким чином, може швидко навчитися читати. Але часто трапляється, що років у 10 розвиваючих ігор стає мало і дитина починає освоювати «стрілялки». І, таким чином, потрапляє в залежність. А ті, у кого немає власного комп'ютера, починають пропадати в комп'ютерних клубах, випрошувати в батьків гроші на ці походи, економити на сніданках і, як наслідок, обманювати родичів. З подібною ситуацією стикаються і ті батьки, які з благими намірами ховають клавіатуру або шнури живлення. Давайте будемо розумними батьками!

Дитина вибирає комп'ютер, тому що:

1. Відчуває себе дорослою. Перш за все, ігри дають можливість відчути себе керівником, героєм. Дитина виростає у власних очах. Вона не просто бере участь в ігровому процесі, а контролює ситуацію! До речі, привертає це не тільки дітей, а й дорослих. Батьки самі день і ніч сидять перед монітором і грають у ті ж ігри. Фрази «Відійди! Не заважай!» по відношенню до дитини потім стають її фразами.
2. Компенсує недолік спілкування з батьками. Найчастіше залежність від комп'ютерних ігор, самого комп'ютера та Інтернету обумовлена тим, що дитина не отримує від батьків достатньо уваги i спілкування. Часом дорослим зручно відгородитися від малюка, посадивши його за комп'ютер: нехай він там займається чим хоче, аби не заважав. Так, коли ми не готові витрачати енергію і сили на дитину, передоручаємо це спілкування машині. У машини завжди є час, у неї не болить голова, вона не роздратована і завжди готова до спілкування, варто лише натиснути кнопку.

Що робити?

1. Роз'ясніть, що довге сидіння перед комп'ютером шкодить здоров'ю. Що буде боліти спина, падати зір, доведеться носити окуляри. Робіть це не в категоричній, а в ігровій формі. Є й спеціальні комп'ютерні ігри, що розповідають про це.
2. Домовтеся з дитиною, що вона сидить за комп'ютером, скажімо, 2 години на день. А все, що перевищує ліміт (в межах розумного), має стати заохоченням, допустимо, за хорошу успішність або зроблені домашні справи.
3. Комп'ютер не замінить відвідування секції або гуртка, походів у кіно, театр чи на виставку. Приділяйте дитині свій час, не перекладайте батьківські обов'язки на машину!

Важливо. Завжди знаходьте час для занять і спілкування. Живе спілкування скоротить час, проведений перед монітором.
Природно, при посиленому режимі роботи за комп'ютером навіть найбезпечніші екрани, що мають захист від електромагнітного випромінювання, можуть викликати функціональні порушення зору, так як на зоровий апарат впливають не електромагнітні промені, а миготіння монітора і відблиски на екрані. Справа в тому, що те світло, яке ми, зазвичай, бачимо навколо, відбите, воно більш звичне і зручне для очей. Пряме ж свічення від екрана монітора стомлює не тільки очі, а й мозок. Чим довше людина перебуває за комп'ютером, тим вища ймовірність виникнення комп'ютерного зорового синдрому і синдрому сухого ока, які якраз і проявляються відчуттям «піску» в очах, печіння, свербежу, холодку, болю в області очниць, чола і перенісся, болю при русі очей, почервонінням очей, швидким стомленням при читанні, затуманюванням зору, сповільненим фокусуванням з ближніх предметів на дальні і назад, двоїнням предметів.
Найефективніша профілактика комп'ютерного зорового синдрому - обмеження часу роботи за комп'ютером. Однак важливо також дотримуватися правил. Робіть перерви в роботі і не нехтуйте спеціальними вправами для очей, а також використовуйте «правильний» монітор.

Правила роботи з комп'ютером, комп'ютерна допомога:
Необхідна відстань від очей до монітора 50-70 см.
Монітор повинен стояти так, щоб на нього не падало світло яскравої лампи або сонячні промені.
Уникайте великої контрастності між яскравістю екрану і навколишнього простору. Не працюйте за комп'ютером в темному або напівтемному приміщенні.
Краще, щоб вечірнє освітлення робочого приміщення було блакитного кольору з яскравістю, приблизно рівною яскравості свічення екрану. При денному освітленні рекомендується, щоб робочий простір також був блакитного кольору.
Крім виконання спеціальних вправ та організації робочого місця за ПК, краще носити комп'ютерні окуляри з покриттям анти відблиску. Вони поглинають шкідливе для сітківки й кришталика ультрафіолетове випромінювання, оптимізують спектральний склад видимого світла, підвищують роздільну здатність очей. Додатково для профілактики комп'ютерного зорового синдрому використовуйте зволожуючі краплі для очей: натуральна сльоза або її аналоги.
Фізкультхвилинки для очей. Проводьте через кожні 40-45 хвилин.
1. Обертайте очима за годинниковою стрілкою і назад по 15-20 секунд.
2. Переводьте погляд із зображення на вікні монітора на пейзаж за вікном. Тривалість вправи 20-30 секунд. Повторюйте 8 -10 разів.
3. Робіть масаж навколо очей легкими дотичними рухами.
4. Не забувайте про зарядку для всього тіла.

Вимоги, яким повинен відповідати правильний монітор:
- монітор не повинен бути менше 17 дюймів;
- частота розгортки не менше 85 Гц;
- розмір зерна не повинен перевищувати 0,28 мм. Чим менше зерно монітора, тим чіткіше зображення ви бачите, тим менше втомлюються очі;
- виключіть наявність всіляких відблисків на екрані монітора. Для перевірки наявності покриття антивідблиску при покупці, необхідно повернути монітор до лампи денного світла - на ньому не повинно бути білих відблисків;
- бажано, щоб колір букв і фону на екрані і клавіатурі збігалися. Вхідні в моду темні клавіатури швидше стомлюють зір.

Роль сім'ї у формуванні здорового способу життя

Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямів сімейного виховання. Адже кожен з батьків бажає, щоб дитина виросла фізично й психічно здоровою, без шкідливих звичок. Багато в чому формування здорового способу життя залежить від традиційної складової цього впливу: стилю життя сім'ї, способу організації життя, характеру взаємостосунків між подружжям, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу сім'ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, куріння, застосування наркотичних речовин. Отже, спосіб життя сім'ї в основному обумовлює й спосіб життя дітей. Чисельні дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між самими батьками, батьками та дітьми, застосування фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини - усе це стає причиною того, що процес становлення особистості підлітка проходить важче, ніж звичайно.

Загальновідомо, що батьки для різних груп підлітків і молоді є одним з основних джерел інформації з багатьох питань. Крім того, саме до батьків у першу чергу звертаються молоді люди зі своїми проблемами та труднощами. У важкій ситуації діти очікують від батьків порад і допомоги з різноманітних проблем, тому досить часто батькам доводитися виконувати функції не лише дорослих друзів і вчителів, а й психолога, лікаря, довідкового бюро та «швидкої допомоги».

Незалежно від того, наскільки самі батьки усвідомлюють свою роль у формуванні здорового способу життя молодого покоління, підлітки відзначають досить широкий аспект тем, на які вони можуть розмовляти з батьками. Якщо відкинути таку тему, як навчання й уроки, то за статистичними даними найчастіше підлітки говорять з батьками про своє майбутнє (60%-70%), своє здоров'я (55%-65%), своїх друзів (50%-60%), своє харчування (45%), поведінку не тільки в школі, а й на вулиці, в транспорті, з незнайомцями (до 40%), а також про стосунки в сім'ї (біля 40%). Не так часто предметом розмови є економічні проблеми сім'ї (24%), взаємовідносини між хлопцями та дівчатами (20-25%), статева зрілість (10%-20%) та інтимні стосунки між чоловіком і жінкою (5%-10%).

Свідченням того, що батьки є надзвичайно важливим і впливовим джерелом формування здорового способу життя, є також те. що 36% 10-16-річних повністю довіряють батькам і відверто обговорюють з ними будь-які питання, а ще 52% довіряють батькам, хоча деякі питання не можуть з ними обговорювати. Таким чином, 88% підлітків довіряють батькам, а це значити, що довіряють і тій інформації, яку вони отримують від них. Лише 1 % респондентів зазначили, що вони зовсім не довіряють батькам. Про високий рівень довіри та достатньо відверті стосунки між підлітками та батьками свідчать відповіді більшої половини опитаних 10-14-річних учнів, які засвідчують, що, як правило, батьки знають, де й з кім вони спілкуються ввечері.

Разом із тим існують і певні проблеми щодо впливу батьків на формування здорового способу життя в неповнолітніх. Так, 15% 10-14-річних відверто стверджують, що випивали алкогольні напої в більшій кількості, ніж їм дозволяли батьки; 6% упевнені, що мати,та 6% - що батько дозволили б їм випивати без всяких обмежень і заперечень. Ще по 27% відповіли, що їм дозволили б випити лише з особливої нагоди; близько 21% не знають, як би відреагувала їхня мати, та така ж кількість не впевнена щодо батьківської реакції. Серед тих, хто ще не спробував курити на час опитування, 25% відзначили такий «стримуючий» чинник, як «мої батьки не курять». Це другий за рейтингом чинник після усвідомлення шкідливого впливу звички курити на стан здоров'я. Крім того, ще 11% зазначили, що у випадку куріння вони б малі проблеми з батьками.

Серед молоді віком 10-14 років курили або курять 39,5% респондентів. Разом із тим лише незначне число осіб (на рівні статистичної похибки) засвідчує, що вони курять у зв'язку з конфліктом з батьками. Напевне, таку ситуацію можна пояснити й тим, що чимале число батьків (38%) курить у помешканні, де вони проживають разом з дітьми, 70% дітей свідчать про те, що їм батьки не дозволили б курити взагалі.

Психологічна підтримка випускників, які беруть участь у ЗНО

(Пам'ятка для батьків)

Чому вони так хвилюються?
• Сумніваються у повноті та міцності знань
• Стрес незнайомої ситуації
• Стрес відповідальності перед батьками і школою
• Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги
• Психофізичні і особистісні особливості: тривожність, стомлюваність, невпевненість у собіЧим Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО?
• Володінням інформації про процес проведення іспиту
• Розумінням і підтримкою, любов'ю і вірою в її сили
• Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.
• Якщо школяр хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.
Участь у підготовці у ЗНО Обговоріть, який навчальний матеріал потрібно повторити. Разом складіть план підготовки.
• Разом визначте, «жайворонок» випускник або «сова». Якщо «жайворонок» - основна підготовка проводиться вдень, якщо «сова» - ввечері.
• Проведіть репетицію письмового іспиту (ЗНО). Встановіть тривалість пробного іспиту (3 або 4 години), організуйте умови для роботи, при яких випускник не буде відволікатися. Допоможіть виправити помилки і обговоріть, чому вони виникли.
• Організацією режиму (саме батьки можуть допомогти своєму одинадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО)
• Під час підготовки дитина регулярно повинна робити короткі перерви.
• Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодніекзамену вона раніше припинить підготовку, сходить на прогулянку і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не придбання знань.

Як допомогти підготуватися до іспитів
Слово «іспит» переводитися з латинської як «випробування». І саме випробуваннями, складними, часом драматичними, стають ЗНО та випускні іспити. Безумовно, іспити - справа суто індивідуальна, випускник виявляється один на один з комісією. І батькам залишається тільки хвилюватися за свою дитину, лаяти її згідно із нашою традицією або намагатися підтримати на відстані. Дорослі вже зробили все, що було в їхніх силах. Чудово, якщо у батьків є можливість оплачувати заняття з репетиторами, але їх допомога тільки цим ні в якому разі не повинна обмежуватися. Саме батьки можуть допомогти своєму одинадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО. Допомога дорослих дуже важлива, оскільки людині, крім усього іншого, необхідна ще й психологічна готовність до ситуації здачі серйозних екзаменів. Погодьтеся, що кожен, хто, здає іспити, незалежно від їх результату, осягає найважливішу в житті науку - вміння не здаватися у важкій ситуації, а провалившись - вдихнути на повні груди і йти далі. Задовго до іспитів обговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються їй найбільш складними, чому? Ця інформація допоможе спільно створити план підготовки - на які предмети доведеться витратити більше часу, а що вимагає тільки повторення. Визначте разом з дитиною її «золотий годинник» («жайворонок» він чи «сова»). Складні теми краще вивчати в години підйому, добре знайомі - у години спаду.
Прочитайте список питань до іспиту. Не соромтеся зізнатися дитині, що вже не дуже добре пам'ятаєте більшість розділів біології, хімії або будь-якого іншого предмета, який їй необхідно підготувати. Нехай вона просвітить вас з тих чи інших тем, а ви ставте питання. Чим більше він встигне вам розповісти, тим краще.
Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні іспиту вона припинить підготовку, прогуляється, скупається і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не знань. Обговоріть питання про користь і шкоду шпаргалок. По-перше, дитині буде цікаво знати вашу думку з цього приводу (можливо, він навіть здивується, що ви теж користувалися шпаргалками і взагалі знаєте, що це таке). По-друге, необхідно допомогти дитині зрозуміти, що діставати шпаргалку має сенс тільки тоді, коли він не знає взагалі нічого. Якщо йому здається, що, ознайомившись зі змістом шпаргалки, він зможе отримати відмітку краще, ризикувати не варто. У будь-якому випадку допомогти людині може лише та шпаргалка, що написана його власною рукою.
У вихідний, коли ви нікуди не поспішаєте, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту (ЗНО).

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання? Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап. Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Шановні батьки!

Раді вітати Вас на сторінці, яка зроблена спеціально для Вас. Вона так і називається "Для батьків".

У статуті закладу освіти зазначено:

Батьки здобувачів освіти та особи, які їх замінюють, мають право:

‒ захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

‒ звертатися до закладу освіти, органів управління освітою з питань освіти;

‒ обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

‒ брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування;

‒ завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та

позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

- брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини, або індивідуального навчального плану;

‒ отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

Батьки та особи, які їх замінюють, є відповідальними за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, їх виховання і зобов’язані:

‒ виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

‒ сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню передбачених нею результатів навчання;

‒ поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

‒ дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

‒ формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

‒ настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

‒ формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

‒ виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

‒ дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

У разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, заклад освіти може порушувати в установленому порядку клопотання про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських прав.

Рекомендації батькам.

Для того щоб здобувачі освіти досягли свого потенціалу в навчанні, їм потрібні як хороші вчителі, так і повна підтримка з боку родини.
(Проведені по всій країні дослідження незмінно показують, що коли батьки та заклад освіти працюють як партнери, діти досягають успіху. Це відноситься до всіх сімей, незалежно від приналежності до будь-якої соціальної групи, рівня доходу та освіти тощо.)

Що таке «Участь сім'ї в отриманні дітьми освіти»?

Участь сім'ї - це активна участь родин і опікунів у шкільному житті дитини. Сім'я повинна бути партнером вчителів та інших працівників здобувачів освіти.
Навички, досвід і життєві обставини різних батьків або членів сім'ї різні. Тому кожен з нас по-різному бере участь, надає підтримку і доповнює освіту наших дітей.
Самий елементарний вид участі сім'ї - це подбати, щоб дитина щодня відвідувала заклад освіти, добре виспалася, з'їла корисний для здоров'я сніданок, і щоб вона була в закладі освіти в належному вигляді.
Якщо у батьків є достатньо енергії і часу для добровільної допомоги закладу освіти або для роботи з батьківським комітетом, це є цінним внеском в роботу закладу освіти.

Як краще всього брати участь в освіті дитини?

Найважливіше, що можуть зробити батьки, щоб допомогти дітям досягти успіхів в закладі освіти - це приділяти успіхам у навчанні великої уваги. Існує багато способів показати дитині, яке величезне значення ви надаєте освіті.

Познайомтесь з ідеями, які ви можете включити в сімейний розпорядок.

Перетворити свій будинок у НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР

1. Щодня читайте разом з дитиною.
2. Виділіть один і той же час і місце для щоденного виконання домашніх завдань. Вимикайте телевізор.
3. Знайте, що вивчає ваша дитина. Вивчіть щось нове самі.
4. Подбайте про те, щоб ваша дитина висипалася кожну ніч і досить добре снідала.
5. Залучайте членів своєї сім'ї до участі в громадських заходах, що доповнюють отримані в закладі освіти знання.
6. Дитина повинна знати, що ви чекаєте від неї старанності в навчанні.

Підтримуйте зв'язок із закладом освіти

1. Інформуйте заклад освіти про потреби вашої дитини і про будь-які зміни в сімейних обставинах.
2. Встановіть і регулярно підтримуйте контакт з класним керівником вашої дитини.
3. Систематично перевіряйте: домашні завдання дитини, відвідуваність і успіхи в навчанні.
4. Реагуйте на всі повідомлення зі закладу освіти.
5. Беріть участь в шкільних зборах, заходах і зустрічах з учителями.

Допомагайте закладу освіти

1. Допомагайте вчителям знаходити індивідуальний підхід до вашої дитини.
2. Якщо ви не можете бути добровільним помічником у закладі освіти під час занять, дізнайтеся, яку допомогу ви можете надати вдома або у вихідні дні.
3. Якщо у вас є час, допомагайте класному керівнику.
4. Залучайте і навчайте інші сім'ї для формування групи активних батьків.
5. Допоможіть скласти і підтримувати список телефонів сімей учнів класу або список адрес електронної пошти.

Станьте активними батьками

1. Дізнайтеся, як функціонує шкільна система і як захищати інтереси всіх дітей.
2. Станьте членом комітетів або рад, відповідальних за прийняття рішень у закладі освіти.
3. Беріть активну участь в роботі батьківського комітету закладу освіти.
4. Займайтеся суспільною підтримкою освіти.
5. Будьте обізнані про закони з питань освіти.
6. Вивчайте літературу з педагогіки, психології та фізіології, що відповідає віку дитини.

Як вирішити проблемні ситуації у школі?

Батькам іноді необхідно поговорити з учителем з приводу успішності, міжособистісних відносин або труднощів у навчанні дитини. Вчителі будуть раді спілкуванню з батьками і допомогти успішному навчанню вашої дитини.

Перш ніж іти на бесіду з учителем:

• Поговоріть зі своєю дитиною
• Задавайте дитині питання, щоб зрозуміти, що відбувається.
• Намагайтеся задавати «відкриті питання», такі як «Чому тобі важко?», «Розкажи мені, що сталося ...», «Яка допомога тобі потрібна?»
• Вислухайте точку зору дитини.
Робіть висновки і давайте оцінку ситуації тільки після бесіди з учителем!

Поговоріть з учителем

• Поясніть вчителю причину вашого занепокоєння і точку зору дитини.
• Схиляйтесь на висловлювання дитини.
• Задавайте питання, щоб краще зрозуміти шкільні правила.
• Вислухайте точку зору і рекомендації вчителя.
• Розробіть план спільних з учителем заходів, щоб дитина отримала однакову пораду і від вчителя, і від вас.
• Подумайте про те, що сказав учитель. Не поспішайте приймати рішення.
• Домовтеся зустрітися знову, щоб пересвідчитися в ефективності вжитих заходів.

Якщо проблема не буде вирішена, зверніться за допомогою до адміністрації закладу освіти (заступника керівника або керівника закладу освіти).

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА
• Відвідуйте батьківські збори.
• Цікавтися життям вашої дитини у закладі освіти.
• Зберігайте спокій, навіть якщо ви засмучені.
• Активно беріть участь у шкільному житті своєї дитини.
• Беріть участь у житті закладу освіти.

Для вас, батьки!